Попередні статті – Львів 2013, частина 1, Львів 2013, частина 2, Львів 2013, частина 3, Львів 2013, частина 4, Львів 2013, частина 5, Львів 2013, частина 6.

Крім того, на стіні моєї сторінки «ВКонтакте» з 25 по 29 березня багато фоток з цієї поїздки, зроблені мобільно на планшет; те ж саме в моєму Інстаграмі, долучайтесь.

Вийшовши з хостелу, трамваєм я дістався до «Русалки Дністрової», оскільки пані Надія порадила спробувати поткнутись до музею, розміщеному у високій вежі. Але виявилося, що музей відкривається об 11-й годині, а чекати у мене не було ні часу, ні бажання. Тому я вирушив далі вулицею Коперніка, згодом звернув на Грабовського, і нарешті дістався до «Цитаделі, а саме до Максиміліанської вежі, в якій зараз розташовується стильний готель»...

01. Капітальна сторожова будка, але вхід на територію вільний


02. Панорама готельного двору
(оригінал розміром 6830*2550 на panoramio.com)


03. На вході мене зустрічає молодий привітний охоронець з посмішкою на обличчі (ех, як же люблять і поважають у Львові туристів!) та люб'язно проводить мене до ліфту; піднімаюсь на третій поверх, на стіні – план евакуації


04. Холл третього поверху: нічого так?


05. На стіні старовинна мапа Західної України, яка гармонічно вписується в сучасний дизайн приміщення


06. І на диво відчинені двері, так, ніби тут чекали на мене!)


07. З південної частини вид такий собі, оскільки поблизу нічого цікавого не розташовано


08.


09.


10. А от у північну сторону неймовірно гарний вид на центральну частину міста, майже такий самий, як і з готелю «Дністер»


11.


12.


13. Зліва телевежа, справа оглядовий майданчик на «Високому замку»


14.


15.


16.


17.


18.


19. Крізь скло заглядаю у внутрішні приміщення (ресторан, конференц-залу), подекуди бачу людей, але їм абсолютно до мене байдуже! А от інтер'єри приміщення просто вражають!


Оглянувши місцевість на всі сторони від готелю, спускаюсь вниз, щиро дякую охоронцю. Він цікавиться чи вдалося мені все, що я хотів, я відповідаю ствердно. Хлопець прощаеться зі мною і бажає вдалого дня. А я вихожу за територію «Цитаделі» та спускаюсь вулицею Коцюбинського в пошуках зупинки автобусу №3А. На це доводиться витратити близько 20 хвилин, не дивлячись на наявність GPS та паперової мапи. Власне в багатьох районах Львову велика проблема з обладнанням зупинок, а про їх наявність в тому чи іншому місці можна здогадатись лише по купках людей, які очікують транспорт.

---

20. Блукаючи вулицею Шота Руставелі, на одному з будинків бачу ось таке графіті


21. Нарешті, я у автобусі! З півгодини руху Стрийською вулицею аж до Кільцевої обїздної дороги, і вихожу на кінцевій біля величезного торгівельно-розважального центру «King Cross Leopolis»; дивлюсь в бік стадіону, до якого майже кілометр відстані, але прямої дороги не видно, і розумію на що натякала пані Надія ХД отже йду в протилежний бік, до входу в ТРЦ


22.


23. Зайшовши, розумію, що «King Cross Leopolis» – це як наш «Екватор», тільки разів у п'ять більший, ще й двохповерховий


24. Звичайно, й тут роблю огляд місцевості з висоти


25. День робочий, близько полудня, тому автостоянка майже порожня


26. А он аж де стадіон; прямої дороги до нього справді не видно, вже пізніше, оглянувши навколишню територію у гугл-мапі, розумію, що треба було або вставати зупинкою раніше, або йти вперед аж до кільцевою, а звідти до стадіону; але це довго, а часу обмаль


27. Зовні здалеку гарний та величний, але здається, що близьке знайомство станеться якось іншим разом


28.


29. Вирішую витратити час, що залишається, на огляд центру; дивуюсь різноманітності закладів, які розташувались тут, та величезній кількості вай-фай мереж


30.


31.


32. Панорама ковзанки, яка буде побільше, ніж в нашому «Екваторі»
(оригінал розміром 5230*2830 на panoramio.com)


33. Здається, мене засік охоронець, але колия проходив повз нього, нічого не казав


34.


35.


36. День виявився теплим та сонячним, та й всередині центру досить тепло, тому нагулявшись центром, я зайняв вільну лаву, зняв верхній одяг, і в розташованому поруч автоматі взяв собі кави, аби трохи відпочити і провести останні спокійні хвилини з цим привітним містом

---

37. І знову в путь, далі все розписано по хвилинам; зворотній шлях у автобусі долаю зручно всівшись поруч з гарною львів'янкою, яка, як і я, шось клацає на мобільному


38. Приїхавши у центр, рушаю на проспект Свободи, де маю зустрітись із своїми, але йду спеціально ламаним маршрутом вузенькими центральними вуличками; вулиця Івана Федорова


39. Панорама Домініканського собору
(оригінал розміром 6500*4000 на panoramio.com)


40. Ставропігійська вулиця


41. Друкарська вулиця


42. Вірменська вулиця


43. Вулиця Лесі Українки


44. Вулиця Лесі Українки


45. Львівський вернісаж, на якому можна придбати будь-які сувеніри на згадку про Львів


46. А на проспекті Свободи, біля оперного театру, як і завжди, стаї голубів


47. Останнє фото на згадку про місто



Продовження, сподіваюсь, колись буде... =)