Это Интернет, детка... тут могут и на **й послать!
Примітно, що всі сервіси, що створюються гігантами інтернет-індустрії, таких як Facebook, Google, Twitter тощо, покликані у першу чергу збирати інформацію про користувачів не заради того, щоб "зливати" її спецслужбам, а заради маркетингу. Власники соцмереж та маркетологи хочуть знати про користувачів абсолютно все: починаючи з того, в піжамі якого кольору спить користувач і закінчуючи тим, якого розміру він з'їдає яблуко на сніданок.
"Все робиться заради точного маркетингу", – пояснює приватний детектив зі США, керівник і власник детективного агентства Pallorium Стівен Рамбам у своєї доповіді для конференції H.O.P.E. (Надія/Hackers Of Planet Earth/Хакери планети Земля). "Це не Великий Брат стежить за вами, це ті, хто хочуть вам впарити щось. Все через гроші. Це просто головний двигун капіталізму, і все. Вони хочуть знати про вас усе, щоб краще вам парити. І в результаті кожен з вас потрапляє на цифровий прийом до проктолога. І цього не уникнути", - роз'яснює Рамбам.
"Анонімності немає, змиріться", – продовжує він і додає, що всі хочуть знати, що бачить ваш гаджет. Саме тому Google і працює над створенням окулярів доповненої реальності. Він пояснює, що почавши з будь-якої відправної точки, можна скласти повне досьє на когось. Не важливо, з чого починати – номеру соціального страхування, MAC-адреси, адреси електронної пошти, автомобільного номера чи просто фотографії.
Найголовніший гаджет, який ставить хрест на приватності – це смартфон. Усі дані зчитуються і зберігаються вічно, коли його використовують як кредитку, платіжний інструмент чи сканер QR кодів, роблять резервне копіювання даних на сервер оператора чи виробника. Приватність порушує також включений на замовчування модуль GPS.
Окрім того, що українці потрапляють під пильний нагляд різних структур, їх акаунти у соцмережах можуть зламувати і звичайні шахраї. Проте, як пояснює юрист і спеціаліст з інформаційної безпеки Микола Коломоєць, в Україні злам сторінки карається законом. За його словами, відповідальність за нього передбачена ст. 361 КК України, згідно з другою частиною якої, можна отримати 6 років тюрми.
Крім того, несанкціонований доступ до особистого електронного листування в соцмережі підпадає під ознаки іншого злочину, передбаченого ст. 163 КК України. Максимальне покарання, яке передбачено частиною 2 цієї статті - позбавлення волі строком до 7 років.
Однак, як говорить Коломоєць, є й інша сторона медалі. Проблема таких злочинів в тому, що з одного боку у них висока латентність, а з іншого боку, робота правоохоронних органів за такими злочинами ведеться формально і винних, як правило, не знаходять. Єдиний ефективний спосіб захисту від несанкціонованого доступу і стеження в соцмережі - не розміщувати там приватну інформацію та "не говорити того, чого не слід говорити у соцмережах". "В Інтернеті можна розміщувати про себе тільки ту інформацію, яку ви хочете вранці побачити в газетах", - резюмує Микола Коломоєць.
Проте, як наголошує у своїй доповіді детектив Рамбам, все, що потрапляє в Інтернет - не видаляється, не стирається і не забувається. Усе "індексується, пов'язується, і прив'язується до вашого імені назавжди. І це робиться не тільки урядом".
