Львів 2010, частина остання (незабаром!)

01. На самому пероні нас зустріли й разом з командами ще з декількох областей, які тільки но приїхали, автобусом відвезли...


02. ...вище професійне училище ресторанного сервісу і туризму, в якому я мешкав півроку тому! Знайомий хол зустрічав мене


03. У ресторанному залі, як і тоді, все було на найвищому рівні, навіть місця учасників було закріплено, про що свідчать таблички на столах


04. Це ще не вечеря, це лише перекусничок перед вечерею


05. А це сашкове мистецтво


06. Годували тут, як і минулого разу, на відмінно!


07. Уся випічка власного виробництва


08. Поселили нас в тому самому гуртожитку, тільки на іншому поверсі, де номери були облаштовані дещо скромніше, але як для учнів та викладачів - абсолютно пристойно


09. Після вечері, маючи вільний час, ми вирішили разом вийти та прогулятись по околицях. На вулиці Володимира Великого розташувався готель «Гетьман»


10. Таку вивіску ми побачили на буді, з якої, ймовірно, торгували курятиною (надвечір, звичано, все вже було зачинено)


11. На ній же


12. Такі жартівливі наліпки часто можна зустріти в громадському транспорті


13. Вечірня вулиця Володимира Великого; повертаємось до гуртожитку, аби хлопці відпочили та набрались сил перед першим днем змагань

---

14. На ранок понеділка, 28 березня, коли після сніданку хлопці сіли на перший тур олімпіади, я вирішив змотатись до центру міста і подивитись щось таке, що я сам ще не бачив і що напевно не дуже важливе буде для моїх супутників. Вирішив відвідати Личаківський цвинтар, що існує у місті аж з 1786 року. Їхав трамваєм і до речі зайцем, тому дуже боявся. Виявилось, що у львівських трамваях немає кондукторів, треба заходити через перші двері та купляти квиток у водія. Але обійшлося без пригод. Трамвай зупинився майже біля входу на цвинтар


15. Неподалік від входу – місце вічного спочинку славного українського пісняра Володимира Івасюка, якого знає кожен українець (та й не лише українець) по його пісням «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви»...


16. Сімейний склеп, таких тут понад 2000!


17. Також на цвинтарі дуже багато красивих та величних пам'ятників, та й взагалі, він зовсім не схожий на цвинтарі центральної України


18. Блукаючи алеями, натрапив на ще одну дуже відому людину – Івана Крип'якевича, відомого українського історика, автора декількох підручників з історії України


19. А ось могила відомого громадського діяча та вченого Омеляна Огоновського


20. Помандрувавши цвинтарем, я поїхів до центру, оскільки не мав багато часу; потрібно було повернутись до обіду. Звичайно, трохи промахнувся і проїхав центр, вийшов неподалік від Львівського Національного університету імені Івана Франка – найстарішого університету країни, заснованого у 1661 році


21. Табличка біля входу в університет


22. Назва закладу латиною та рік заснування (1661)


23. Скульптурна композиція над входом в будівлю


24. Пам'ятник Івану Франку перед входом в університет


25. На вулицях Львова дуже багато голубів, якізовсім не бояться людей, які їх охоче підгодовують


26.


27. Неподалік, на вулиці Коперніка, біля трамвайної зупинки «Русалка Дністровая», я натрапив на пам'ятник Маркіяну Шашкевичу...


28. ...а також на львівську дев'яту школу


29. Суто львівська крамниця із суто львівською назвою – «Файна пляшка». Тут нарешті я натрапив на зупинку, де дочекався потрібного мені буса та поїхав на Івана Пулюя, на обід

---

30. Після обіду ми знову мали вільний час, тому знову поїхали у центр міста, але вже втрьох. На площі Ринок згортали ковзанку


31. В будинку №4 розташувались два відділи історичного музею, а біля входу – зручний стілець, на якому можна посидіти та сфотографуватись


32. Пам'ятник Захер-Мазоху біля входу до «Мазох-кафе» на вулиці Сербській, 7


33. Домініканський собор, має унікальне обличчя та розпізнається за написом над входом латиною «Soli Deo Honor et Gloria» – «єдиному Богу честь і слава»


34. Неподалік, у сквері, розташований памятник художнику Никифору Дровняку


35. Піцерія «Pizza Calcio» на Підвальній вулиці, 9


36. Вежа Корнякта


37. Львівське скромне графіті


38. Карта-покажчик, яких встановили на вулицях міста дуже багато, очікуючи за рік на приїзд туристів на ЄВРО-2012; як на мене, до досить зручно


39. А далі ми рушили в бік вулиці Кривоноса, оскільки мали бажання вдертись на Високий замок. Це плакат з мапою парку перед входом та початком підйому


40. Нам туди...


41. ... на саму гору!


42. По дорозі проходимо територію Львівського обласного радіотелевізійного передавального центру, на якому стоїть величезна телевежа, яку видно практично з будь-якої точки міста


43. Задравши голову до неба, дивимось на її верхівку і не знаю як хто, але я мрію залізти на неї =)


44. До речі, висота вежі – 192 метри (570 метрів над рівнем моря)! Це вдвічі вище за телевежу у Полтаві


45. Далі проходимо повз те, що залишилось від стін Високого замку


46. І ось нарешті ми на самій верхівці кургану, на верхній оглядовій площадці. Чудова погода дає нам ось таку картинку


47. Ось така звідси телевежа


48. По центру площадки встановлений Прапор України


49.


50.


51. Панорама центру Львова, трохи правіше від центру – міська ратуша


52. Нажаль, туман та висока вологість не дають змоги зробити якісні знімки


53. Це, схоже, вулиця Листопадового Чину (якщо я помиляюсь, підправте мене в коментарях, які в нижній частинці сторінки)


54.


55. На околицях Львова – новобудови-багатоповерхівки спальних районів


56. На верхівці ратуші – оглядовий майданчик з вільним доступом для всіх бажаючих


57.


58. Хрест, встановлений на розташованій поруч горі Льва


59. Спускаємось вниз схилами гори; маємо ще час, тому, хоч і заморились від підйому на гору, але знову прямуватимемо до центру міста...



Львів 2011, частина 2