Попередні статті –
Львів 2013, частина 1,
Львів 2013, частина 2
Крім того, на стіні
моєї сторінки «ВКонтакте» з 25 по 29 березня багато фоток з цієї поїздки, зроблені мобільно на планшет; те ж саме в
моєму Інстаграмі, долучайтесь.
01. Вікна будинку навпроти нашого вікна
02. Поки дівчата готують сніданок, я вихожу у під'їзд і прямую до балкончика, що виходить у двір
03. Ось так виглядає наш ранковий внутрішній дворик (по центру височиє купол Домініканського собору)
(оригінал розміром 6000*4097 на
panoramio.com)
04. Подібні архітектурні форми, здається, можна знайти ще в Одесі
(оригінал розміром 3606*5900 на
panoramio.com)
05. Справа, зовсім поруч, височиє вежа Корнякта
(оригінал розміром 3400*4860 на
panoramio.com)
06. Неймовірно красива верхівка вежі із зовсім непомітним на ній роком побудови
07.
Після сніданку приходить наш гід пані Надія і ми вирушаємо у подорож містом.
08. Першим відвідуємо Латинський Кафедральний собор, куди захожу і я, аби ще раз послухати неймовірне звучання органу та проповідь польською мовою
09. В соборі заборонені фото- й відеозйомка та мобільні телефони, тому я встигаю лише обережно з-за чужої спини зробити декілька знімків при поганому освітленні; з двох із них виходить ось така не дуже вдала панорама
Мої супутники підходять ближче до вівтаря, а я в цей час тихо вихожу на вулицю і далі йду містом у пошуках чого-небудь особливого й цікавого. Маю три години до обіду.
Вихожу на проспект Свободи і роздивляюсь на всі сторони. Звичайно, найбільше всього приваблює купол
етнографічного музею із «статуєю Свободи», який ще
влітку 2011-го заруфили кумири. Але жодних ідей як туди потрапити у мене немає (власне,
відео, по якому стає зрозумілим спосіб доступу, потрапляє до мене лише через день після повернення зі Львову додому). Тому вирішую прочісувати вулички та двори, що прилягають до проспекту.
10. У
проїзді Крива Липа зустрічаю ость таку кафешку «Coffee In»
11. Підхожу ближче, аби краще роздивитись деталі
12. А ось типовий вхід з вулиці до парадного під'їзду: міцні двері та кодовий замок; аналогічні часто можна побачити в арках, через які можна потрапити у двір будинку (хтось із команди Раскалова в своєму звіті про Львів радів щодо практично повної відсутності домофонів у центрі та наявності кодових замків; але як на мене, для руфера домофон є більш бажаним, особливо якщо руфер, як і я, має комплект вездеходів)
13. Знову завертаю в якусь арку і потрапляю у внутрішній двір ось такого висотного будинку (на жаль, не можу знайти на мапі де він знаходиться, приблизно десь
тут); під'їзд зліва від арки на кодовому замку, чекати не хочу, під'їзд справа на домофоні, моїми ключами не відкривається
(оригінал розміром 3250*4940 на
panoramio.com)
14. Біля виїзду з двору сидить охоронець, дуже суворий, але комунікабельний
15. Графіті на стіні будинку
16. Панорама двору
(оригінал розміром 7070*4140 на
panoramio.com)
17. Один з будиночків має вежу невідомого призначення
18. Вихожу на проспект Свободи і знову звертаю в один із внутрішніх дворів, тепер маленький і вузенький
Біля готелю «Опера» лише проходу, оглядаючи своє відбиття у склі: я б такого всередину мабуть не пропустив :)
19. Зупиняюсь на
перехресті Городоцької та Свободи
20. І повертаю назад, Городоцькою; наступна моя зупинка – торговий центр «
Магнус» з привітним охоронцем на вході; вид на оперний театр
21. Звідси можна добре роздивитись задню частину куполу оперного театру
22. Дахи центральної частини Львову
23. Фабрика їжі «Біля Магнуса»
(оригінал розміром 5320*3640 на
panoramio.com)
Далі йду вулицею Куліша, повертаю на Вагову, деякий час вартую під одним з парадних, зачинених на кодовий замок, встигаю дещо скинути в
Інстаграм та зробити декілька чекінів на
Форсквері, але так нікого не дочекавшись йду далі. Прохожу Торгову вулицю – тут нічого цікавого, зліва ринок, справа тильний бік театру Заньковецької. На Івана Гонти, нарешті, захожу ще в один під'їзд, і чуйка мені підказує, що тут пощастить. На верхньому поверсі приходиться лізти через решітку, бо бачу дверцята на дах, але коли досягаю мети, бачу великий навісний замок. Лізу назад, забруднююсь пилом та крейдою де тільки можна, не знахожу в рюкзаці вологих серветок, радію... спустившись на перший поверх, чищусь насуху. В цей час у під'їзд заходить напівроздягнена жіночка на перекур і з зацікавленістю розглядає мої дії. Вихожу з під'їзду, на площі Данила Галицького дочищаюсь снігом і прямую в бік Підвальної. А ви думали, що у мене все так просто? :)
24. На
стику Підвальної та Кривоноса приваблива будівля з червоним дахом, яка добре впізнається з будь-якої високої точки Львову – головне управління МНС у Львівській області
25. Вихожу на книжковий ринок біля
пам'ятника Івану Федорову на Підвальній
26. Знову оглядаю вежу Корнякта; не дивлячись на те, що пані Надія повідомила про неможливість потрапити туди, я вирішую все-таки зробити розвідку, тому захожу в арку, прохожу прямо...
27. ...і потрапляю у внутрішній дворик нашого помешкання! Он де на четвертому поверсі балкон з жовтим транспарантом, з якого я почав сьогоднішню розповідь!
Не бачу гарних варіантів проникнення, тому знову вихожу на Підвальну, з неї завертаю на Арсенальну...
28. Тут вдається вилізти на
вежу цеху шевців (хоча всі приміщення арсеналу зачинені); переді мною місце, де колись стояла Велика міська синагога
29. Спускаюсь з вежі й вихожу на Підвальну, перехожу проїзжу частину вулиці з інтенсивним рухом
30. У парку –
пам'ятник В'ячеславу Чорноволу
31. На даху Берівської кам'яниці бачу руферів
32. На
Винниченка перевіряю ще один під'їзд
33. Сходи у львівських під'їздах майже всюди різні, тому дуже цікаво буває щоразу дивитись вгору
34. Вільно вихожу на внутрішній балкон верхнього поверху
35. Ось так виглядає типовий центральний дах у Львові, потрапити на який досить просто, але не в таку погоду, як сьогодні
36. Над сусіднім дахом – вежа костелу кларисок на Митній площі, що поруч
37. А ось і сама
Митна площа, тут так само, як і на проспекті Свободи, дуже багато голубів
38.
Фонтан з хлопчиком, влітку, мабуть, дуже красивий
39. Через дорогу – компанійський ресторан «
Панська чарка»
40. Пройшовши Соборною площею, вихожу до церкви святого Андрія; тут мене приваблює вежа з годинником та оглядовим балкончиком; але церква зараз зачинена, й через скляні двері я можу лише побачити в лівому кутку приміщення гвинтові сходи з попереджувальною табличкою – напевно, початок підйому нагору
41. Верхівка вежі
42. Маючи вже не так багато часу до обіду, Сербською вулицею повертаюсь на площу Ринок, де зупиняюсь біля
ось якого закладу
43. Біля входу – скляні місткості з кавою різних сортів, всередині дуже пахне кавою; я дійшов аж до копальні у підвалі будинку, де активний хлопець хотів надіти на мене каску й відправити ще глибше, але я відмовився та втік нагору
44. Але ціни тут не зовсім приємні, напевно, розраховані на відвідувачів центральної міської площі, які купуватимуть не роздумуючі; а де краще за все придбати каву – я вже писав у першій частині своєї розповіді (
частина 1, фото 24-25)
45. Взагалі у Львові багато де можна відчути сильний запах кави, адже кав'ярень тут дуже багато, майже на кожному кроці
46. Прямо на вході за склом стоїть машина, яка смажить каву, то просто спробуйте уявити собі ці аромати!
47. Трамвай на
площі Ринок
48. Один з найцентральніших хостелів Львову на
площі Ринок
49. Поки чекаю на свою команду, встигаю зробити ось таку криву невдалу панораму будинків
південної частини площі Ринок
(оригінал розміром 8200*4500 на
panoramio.com)
50. ...і ось таку досить вдалу
міської ратуші
(оригінал розміром 2850*4460 на
panoramio.com)
А обідати ми будемо у найдорожчій ресторації Галичини «Масонська ложа», з чого і почнеться наступна частина мої розповіді.
Продовження буде...
Львів 2013, частина 4